Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Це перехід до нового способу життя та умов діяльності, нового стану в суспільстві, нових взаємовідносин з дорослими та однолітками.

Адаптація дитини до школи залежить від рівня її самооцінки. Зміна обстановки, новий регламент життя – стрес для маленької людини, і взаємовідносини з батьками можуть або допомогти перебороти цей стрес, або поглибити його.

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Це перехід до нового способу життя та умов діяльності, нового стану в суспільстві, нових взаємовідносин з дорослими та однолітками.

Адаптація дитини до школи залежить від рівня її самооцінки. Зміна обстановки, новий регламент життя – стрес для маленької людини, і взаємовідносини з батьками можуть або допомогти перебороти цей стрес, або поглибити його.

В школі світ дитини значно розширюється, для неї стають більш важливими цінності, що розділяються однолітками, і оцінки, що виносяться вчителями. Тому дорослі повинні якомога частіше підкреслювати, що дитина уже чомусь навчилася чи ще може навчитися. Не варто фіксувати вагу на невмінні. Навіть критикувати дитину можна на фоні загальної психологічної підтримки.

Одні діти з упевненістю переступають шкільний поріг, інші – навпаки, вже сумніваються у власних можливостях. Всі діти чого-небудь чекають від навчання. Якщо вони виросли в атмосфері тепла і любові, то чекають успіху. Можна виділити три чинники, які впливають на формування позитивної самооцінки дитини:

1. Дитина повинна бути твердо впевнена, що її приймають і позитивно оцінюють інші люди.
2. Вона повинна бути впевнена, що здатна робити щось самостійно і добре.
3. У неї повинно бути розвинене почуття власної значимості.

Запевняйте дитину в тому, що вона потрібна, цінна, улюблена, що вона здатна досягти успіху. Дитина з позитивною самооцінкою навіть невдачу буде оцінювати як випадковість, не буде зациклюватись на ній. Для дитини, яка звикла до того, що дорослі вважають її невдахою, нездатною на серйозні дії, будь-яка проблема закріплює її низьку самооцінку. І потім вона вже наперед буде думати: «У мене нічого не вийде, я не здатна зробити цього».

Завдання батьків – формувати позитивне ставлення до життя, до школи, до вчителя. Ніколи не можна говорити при дитині, що їй буде погано, тяжко в школі. «Якби моя воля, я ні за що не віддала б тебе до школи». Не висловлюйте свою тривогу, що дитина буде застуджуватись, хворіти.

Батьки часто починають ставитись до оцінок дитини, як до оцінок своїх, батьківських успіхів. І тоді дитина обтяжена неначе подвійною відповідальністю: вона змушена думати не стільки про себе, скільки про настрій і реакцію батьків. Неприпустиме активне демонстрування дитині свого невдоволення, що вона з чимось не справляється чи чогось не вміє. Завдання батьків – переконати, що успіх обов'язково прийде, тільки пізніше: «Сьогодні в тебе буква не вийшла, але завтра ти напишеш правильно». Не порівнюйте дитину з гарним сусідським Петриком, а тільки з її попередніми успіхами: «Вчора ти ще не вмів писати цифру, а сьогодні виконав завдання краще».

У протилежному випадку оцінки і реакція батьків виявляються для дитини непосильною ношею, і, як наслідок, – страхи, стреси, депресії і нервові розлади.

Ваш малюк пішов в школу…

Не прагніть побачити в дитині десятикласника. Будьте готові, що учнем він стане через деякий час. Парта, ранець, зошити ще не роблять з нього учня.

Поважайте нове життя дитини. Тепер вже не ви вирішуєте, з ким він сидить за однією партою, якими мають бути його взаємини з вчителькою та однокласниками. Все це тепер його власні уроки життя, які, повірте, важливіші за шкільний розклад.

Менше відповідайте за його перебування в школі і більше – за перебування вдома. Дім тепер набуває для дитини набагато більшого значення, ніж раніше.

Прагніть не демонструвати можливостей дитини перед ровесниками. Важливіше, щоб він відчув себе рівним іншим, хоч би в першому класі.

Спробуйте запам'ятати імена вчителів, однокласників, їх батьків. Інколи це може виявитися важливим в найнесподіваніших обставинах.

Прагніть не заходити в магазини і не робіть побічних справ по дорозі в школу. Розмовляйте з дитям, запитуйте про уроки, які сьогодні будуть. Тобто проявляйте пошану до школи як найважливішої справи вашого дитяти.

На перших порах просіть дитину «підказати» вам, як дійти до будинку. Радьтеся: а що, якщо ми пройдемо по іншій вулиці? Дитині важливо, провівши декілька годин в школі, відчути простір. Просто побути в русі.

Допомагайте дитині підтримувати зв'язок з його дошкільним життям. Зайдіть разом з ним в дитячий садок, щоб привітатися з вихователями, розповісти про школу. Дайте погойдатися на гойдалках. Загляньте в гості до когось з сусідських дітей, з ким ваше дитя дружило до школи.

І ще! Людина, яка пішла в школу, сповниться гідності, якщо у нього з'явиться власний будильник, який він звечора сам поставить на певний час.

І ще дуже важливо – пошана до світу дитини. Не заглядайте в ранець без відома малюка. Він повинен бути упевнений, що віднині без його дозволу ніхто не чіпатиме речі, що належать йому.

Добре б завести зошит для щоденних записів або малюнків. У цьому зошиті він зможе описувати кожен свій день (хоч би одну подію). Завдяки цій можливості з'явиться досвід роздумів про себе і своє життя.